“Головне завдання наших роботів – допомагати людям”. Генеральний директор Deus Robotics про те, чому нові технології вигідні логістичному бізнесу

Ольга Фоміна, журналістка trans INFO: Як вам спала на думку ідея стартапу такого напряму? Чому роботи?

Павло Пікулін, власник і генеральний директор Deus Robotics: Ще 20 років тому я написав програму для розпізнавання автомобільних номерів, штучний інтелект міг самонавчатися, а в результаті розпізнавав будь-які символи з відео. Я усвідомив, що з наявними на той момент технологіями вже можна створювати роботів. Майбутнє за роботами, і я хотів брати участь у його формуванні, жити у світі, де роботи допомагатимуть людям. Так з’явилася мрія їх створювати, але практично це вдалося реалізувати у 2017 році.

Для мене не було принциповим питанням, яких саме роботів виробляти, і я вибрав ринок, який здавався найперспективнішим – будівельний. Ми створили робота для укладання плитки і для шліфування паркету. Він чудово працював, але ринок поки що не був готовий до нього.

Тоді ми звернули увагу на логістичну галузь. Amazon показав світові, що роботи в цій сфері ефективні та вигідні. Водночас ми познайомилися з “Новою поштою”, менеджери розповіли про свою потребу у підвищенні продуктивності.

— Тобто на ідею створення моделей, які існують зараз, вас наштовхнула “Нова пошта”?

— Так, ми хотіли виконати це цікаве завдання. Взяли нашого робота-шліфувальника, технічно він був доволі складний, і переробили на робота, який перевозить вантажі. Орієнтувалися на потреби поштової компанії, але наша продукція може розв’язати задачу будь-якого клієнта, який має склад.

— Ви самі написали програму для робота?

— Ні, це зробила ціла команда. Компанія – це насамперед люди, я задоволений, що мені вдалося знайти чудових інженерів і програмістів, які могли б створювати і працювати з технологією штучного інтелекту. Звісно, в команді необхідні і тестувальники, і проєкт-менеджери, і інші люди на важливих позиціях. Але починали ми в компанії інженерів і програмістів. Спочатку нас було тільки п’ятеро, тепер команда складає 30 осіб. І нам усе ще потрібні нові люди з урахуванням тих ринків, на які ми плануємо виходити, наприклад у США.

— Ви маєте три види роботів, у чому вони допомагають на складі?

— Ми створювали їх так, щоб роботи могли допомагати в наймасовіших операціях на складах. Якщо, наприклад, ми говоримо про інвентаризацію, то таке завдання робот міг би виконувати кілька разів на тиждень, воно не надто масове. А ось сортування вантажів, комплектація, перевезення – на цих процесах щодня задіяна велика кількість операторів складів. Допомога роботів максимально ефективна й оптимізує процеси. Головне завдання наших роботів – допомагати людям. Деякі працівники складу щодня пробігають понад 10 км, а роботи полегшили їм життя, підвищили ефективність.

— Як конкретно працюють ваші роботи?

— Ми використовуємо низку ключових технологій. Перша – це система управління, вона збирає дані з сенсорних датчиків, управляє всіма рухомими частинами робота. Система пов’язана з нашим головним сервером, так званим robots management system, він керує всіма підключеними роботами.

Друга технологія – це система навігації. Робот має розуміти, де перебуває, інакше він не може працювати всередині приміщення. Найефективнішою за співвідношенням ціна-якість виявилася система міток на підлозі, 2d-кодів. Якщо їх немає, то робот орієнтується за інерціальними датчиками – гіроскопом, акселерометром. Він може їздити в будь-якому напрямку і знає координати, навіть коли не бачить міток. Мітка служить для уточнення його координат. Коли ми її бачимо, ми знаємо положення робота з точністю до міліметра. 

Зараз існує більш вдосконалена технологія – SLAM-навігація, коли не потрібні мітки, а простір навколо сканується. Але ця технологія менш точна і більш коштовна. І немає однозначної відповіді, яка з них краща, тому що для різних ситуацій потрібні різні технічні рішення.

Третя важлива річ – робот має бути безпечним. Наприклад, навіть якщо ми не плануємо, що в цій зоні будуть люди, роботи мають датчики, які дають змогу визначити перешкоду: вибігла людина, впала коробка тощо. Робот має зупинитися, і зупинитися безпечно, не врізатися в інших.

Наступний важливий технічний прийом – це оптимальна побудова маршруту. Тому що в системі може бути тисячі роботів, і вони можуть приїхати всі в одну точку, стати в заторі, і не роз’їхатися. Тому ми створили унікальні технології, які дають змогу прогнозувати, де який робот опиниться. Тобто ми прогнозуємо, що десь може з’явитися затор, і вони їдуть в інше місце. Я думаю, що на дорогах у нас коли-небудь впровадять схожі системи.

— Це різні роботи чи вони виконують одну й ту саму функцію?

— Кожен з наших роботів перевозить вантаж із точки А в точку B, але відрізняється розміром і габаритами, з якими може працювати.

Наприклад, маленький робот-сортувальник перевозить вантажі до 30 кг. Він може забирати вантажі з конвеєра сам або ж за допомогою людини, і розподіляти їх у потрібні комірки.

Другий робот може піднімати вантажі до 500 кг. та призначений для перевезення стелажів різного роду. Таке рішення допомагає, наприклад, у разі роботи в інтернет-магазині, коли працівник не бігає складом у пошуках позицій зі списку, а конкретний стелаж приїжджає до нього, і він починає комплектувати замовлення. Ефективність працівника в цьому випадку підвищується практично в п’ять разів.

Третій робот призначений для перевезення палет. Наразі ми призупинили його виробництво і продаж, бо плануємо вдосконалити. Нова модель вийде наступного року.

Загалом роботи виконують найпопулярніші, наймасовіші завдання на складі, але низка завдань ще залишається неохопленими, ми плануємо робити машини і для вирішення інших проблем.

— Чи є в Україні такі компанії, з якими ви хотіли б працювати?

— Якщо ви відкриєте в пошуку “Топ логістичних компаній України”, – то всі вони є нашими потенційними клієнтами. Ідеальний партнер – це склад, на якому працює понад 50 осіб. До війни ми проводили багато переговорів, і компанії були зацікавлені в автоматизації та інноваціях. Коли почалася війна, всі ці плани були зруйновано. Робити щось нове, вкладати гроші, компанії не готові, постійно існує ризик того, що прилетить ракета.

— “Нова пошта” продовжувала працювати?

— Так, це наш основний клієнт, і на їхньому прикладі ми хочемо показати потенційним партнерам, як наші технології працюють у житті.

Зараз я бачу, що ситуація потроху стабілізується, і сподіваюся, що ми повернемося до впровадження наших рішень. Зараз ведемо переговори з двома великими українськими компаніями.

Наші роботи працюють на складах “Нової пошти” в Києві та Білій Церкві. Ці склади від самого початку були побудовані так, щоб було легко впроваджувати інновації. Роботи почуваються там чудово. У Білій церкві, де видають посилки з їхньою допомогою, ефективність співробітників зросла втричі. Тобто на це саме завдання знадобилося б утричі більше людей, якби машин не було.

— А в чому виграють компанії, якщо купують роботів? Вони економлять?

— Логістика – це сектор, який зростає безперервно, якщо брати до уваги світову тенденцію. Наприклад, під час пандемії COVID-19 попит на доставку додому різко зріс. Логістика відтоді зросла вдвічі, відповідно компаніям потрібно було вдвічі збільшити свої потужності.

Один із варіантів – найняти більше людей, побудувати більше складів, купити більше обладнання.  Інший – “найняти” наших роботів. Це допомагає оптимізувати роботу вже працюючого персоналу і складів та заощадити. 

При цьому проблема не тільки в тому, що людей треба прийняти на роботу, їх потрібно ще знайти. А складських працівників знайти нелегко – є сезонність, є небажання людей працювати на складі, плинність кадрів. 

Я вважаю, що на Заході наші роботи допоможуть оптимізувати роботу ще краще, адже, якщо порівнювати з Україною, середня зарплата складського працівника в США в п’ять разів вища.

— Отже, роботи – це новий персонал?

— В якомусь сенсі так, але без людини вони функціонувати не можуть. Вони допомагають людям виконувати ту роботу, яку їм виконувати не хочеться. Працюють у зв’язці з оператором складу, і беруть на себе нецікаву частину процесу.

— А що мають зробити компанії, щоб впровадити ваших роботів? Який бюджет закладати?

— У нас є дві моделі співпраці. Роботів можна купити, а можна взяти в оренду. Оренда – вигідний варіант, адже ти можеш найняти більше людей і платити їм зарплату, а можеш “найняти” роботів і витратити менше. Економія починається з першого місяця роботи. 

Скільки потрібно вкласти коштів для впровадження – залежить від складу та його методів роботи, бізнес-процесів у компанії.

У нас є певні умови, в яких роботи можуть працювати. Це рівна підлога, хороший Wi-Fi, температура від 0 до 40 градусів. При цьому немає прямих променів сонця, бо вони сліплять наші датчики безпеки. Тому, можливо, клієнту доведеться провести на складі певні зміни.

Стабільний Wi-Fi потрібен, бо зв’язок важливий для того, щоб знати наміри інших роботів. Вони спілкуються між собою через центральний сервер. І коли ми знаємо, що хоче зробити робот, то можемо прогнозувати і планувати його маршрут, зрозуміти, де можуть з’явитися затори, і як їх уникнути. Ефективність роботів без зв’язку – дуже низька.

— Тобто без зв’язку вони можуть працювати, але не можуть взаємодіяти?

— Так, але ми не дозволяємо їм так працювати, тому що це вкрай неефективно.

— Якщо клієнт не готовий змінюватися – роботів не буде?

—Так, інакше важко відповідати за результат, умовно – можна зробити робота, який їздить по кривій підлозі. Але він коштуватиме вдвічі дорожче й оптимізації не вийде. Дешевше вирівняти підлогу, ніж змушувати його кататися по бездоріжжю.

— Який вигляд має сервісне обслуговування роботів?

— Є база на складі, де вони заряджаються і куди приїжджають самі після завершення роботи. Також робот може повернутися на базу, якщо трапилася якась поломка, його так запрограмовано – зупинити роботу і приїхати. Той факт, що один “захворів”, не означає, що всі інші зупинилися. Один відпочиває на “лікарняному”, чекає, поки ми виправимо ситуацію, інші працюють у звичайному режимі.

А 99 відс. проблем ми вирішуємо віддалено, всі проблеми, навіть найдрібніші, ми відразу бачимо. Якщо потрібно, дзвонимо на склад, де сталася проблема, і радимо як її виправити. Найчастіше це невеликі несправності, наприклад – заблоковані шляхи проїзду, щось впало й робот не може проїхати. Одного разу стався випадок, коли прибиральниця пролила воду на підлогу, і робот зупинився. Це була кумедна для нас ситуація, ми не передбачали такого. Тож інколи розуміємо як удосконалити роботів просто в процесі.

— А які найяскравіші конкурентні переваги у ваших роботів?

— Одна з них, але вона важлива скоріше для України, це те, що ми швидко зорієнтувалися у важких умовах. Один з об’єктів ми запустили влітку, у розпал війни. Зв’язок і електроенергія могли зникати й десять разів на день, люди бігали в укриття. Ми не були до цього готові, не проєктували роботів  для таких умов.  Але життя змусило навчитися та зробити так, щоб роботи змогли працювати в умовах відключення електроенергії та зв’язку.

Якщо ж говорити про конкуренцію в мирних умовах, то я вважаю, що наша система навігації найкраща, ми постійно її вдосконалюємо. До того ж у нас є унікальна розробка: “віртуальний склад”.

Клієнт надсилає нам інформацію про свій склад, а ми робимо повну віртуальну копію, в якій видно, як роботи працюватимуть на їхньому складі, з їхніми людьми, яку ефективність вони покажуть. Це дає змогу прискорити інтеграцію. У партнерів є можливість швидко розрахувати ефективність, окупність. А у більшості конкурентів такої системи немає.

—Хто ваші основні конкуренти?

— Я б сказав, що серйозної конкуренції в Україні в плані логістичної робототехніки у нас немає. Жодна міжнародна компанія поки що не відкрила свої представництва в Україні. Якщо ми говоримо про міжнародні компанії в Європі та США, то в Америці це такі компанії як Locus Robotics, Amazon Robotics.

До того ж, Amazon не продає свої рішення іншим компаніям, але ми, наприклад, готові свої рішення запропонувати Amazon.

Ще приклади – компанії Invia Robotic, Fetch Robotics, яку нещодавно викупила Zebra Technologies.

Насправді, у світі існує близько 100 компаній у сфері робототехніки для складської логістики, але я б не сказав, що це велика конкуренція, тому що колись їх буде тисячі, десятки тисяч. І це чудово, я за здорову конкуренцію.

— Які були ваші плани до війни і як вони змінилися з початком повномасштабного вторгнення?

— До війни ми виготовили 40 роботів, інтегрували частину їх у систему “Нової пошти”. Буквально за день до війни ми ще планували відкрити завод з виробництва роботів, у нас була чітка домовленість про інвестиції на 5 млн. доларів. Ми хотіли знайти якомога більше клієнтів в Україні. Зробити країну свого роду шоу румом, показувати західним компаніям, як працюють наживо наші технології.

З початком війни все змінилося. Ми опинилися в ситуації, коли Київ бомблять, потрібно рятувати життя, сім’ї, бізнес. Інвестиції відкликали, клієнти прямо сказали, що їм зараз не до роботів.

На початку квітня за допомогою “Нової пошти” вдалося вивезти компанію на Захід України. Від ідеї будівництва свого заводу довелося відмовитися, оптимальним рішенням стала робота з підрядником. Під цю модель знайшли інвестиції, 1.5 млн доларів ми отримали від українського фонду СМРК. Зараз створюємо роботів на одному з одеських виробництв.

— Персонал виробництва потрібно було навчити роботі саме з вашими технологіями?

— Звісно, наш інженери тісно співпрацювали з інженерами виробника. На заводі виготовляються тільки рама, корпус і плата, решта роботи – це зборка і тестування. Деталі ми замовляємо в Європі, США та Китаї. За таким самим принципом ми б хотіли працювати і в Польщі, на базі вже готового виробництва.

— Ви хочете йти на західні ринки?

— Так, ведемо переговори з потенційними клієнтами в США та Європі. А в Польщі вже працює наш основний клієнт “Нова пошта”. Тому починати хотілося б саме в цій державі, і після цього масштабувати бізнес в інших країнах Європи.

Великі склади є скрізь, але автоматизованих поки що не так вже й багато. Перш ніж вести переговори з польськими клієнтами, ми б хотіли запустити в країні пілотний проєкт.

— Європейські ринки досить консервативні, наприклад Німеччина. Як ви збираєтеся здолати цю певну “закритість”?

— Логістичні компанії загалом доволі консервативні, й це не залежить від країни, в якій вони знаходяться. Бізнес-процеси змінюються дуже повільно, на деяких складах ще навіть не використовують конвеєр, не кажучи вже про роботизацію. Підписання контрактів – це теж повільний процес, він може тривати до року.

Тому вихід тільки один – розповідати про вигоди, показувати на практиці, і лід потроху почне танути. До того ж мені здається, що саме ставлення до працівників у Європі грає нам на руку – повага, дотримання норм робочого часу, бажання допомагати людям. А наші роботи допомагають. В Україні з цим складніше, компанії тільки починають змінювати підхід до персоналу.

— Ви можете пригадати якісь кумедні випадки, пов’язані з роботами?

— З смішного, мабуть, те, як ми любили на них кататися, коли роботи тільки почали працювати.

— Як коти на роботах-пилососах?

— Так, це був такий атракціон, спочатку страшно, а потім починаєш довіряти роботам. Ми запрошували в нашу лабораторію роботів журналістів, потенційних клієнтів, відомих людей, і катали їх. Це інше відчуття, ніж на гіроскутері, тому що роботом ти не можеш керувати сам, і потрібно довіряти.

А були ситуації, коли ми могли на одному роботі в офісі сидіти, а інший привозив нам каву, ми ставили на нього ноутбуки і працювали.

— А як же техніка безпеки, на складі працівники теж можуть кататися на роботах?

— Ні, звісно ні. Це суворо заборонено, всі працівники проходять суворий інструктаж і підписуються під правилами безпеки. Різниця в тому, що ми каталися в контрольованих умовах. На складі ж у них інша швидкість, маневреність, плюс навколо важкі стелажі, інші роботи, різні вантажі. Тому правила дуже важливі.

Поки що жодних неприємних випадків, пов’язаних із роботами не було, впевнений, що так буде й надалі. Роботи й люди на складі працюють дружно та злагоджено.