У розробленому Eurowag індексі готовності європейських країн до електрифікації важкого транспорту домінують скандинавські країни та заможні країни Західної Європи. На думку експертів найкраще готова Норвегія. Наступні місця на подіумі зайняли Нідерланди та Швейцарія. У першу десятку також увійшли Швеція, Німеччина, Данія, Австрія, Бельгія, Італія та Португалія.
Індекс базується на оцінці кількох параметрів, таких як:
– кількість зарядних станцій для транспортних засобів, зокрема потужністю понад 350 кВт,
– частка електромобілів у загальному автопарку в даній країні,
– аналогічний вищезазначеному відсоток електричних вантажівок у даній країні,
– законодавство в сфері електрифікації.
Прогрес у кожному параметрі оцінювався як хороший (good), помірний (moderate) або обмежений (limited).
На жаль, Центральна та Східна Європа значно відстає в плані підготовки до електрифікації автомобільного транспорту. Тут найвище було оцінено готовність Угорщини (16 місце). У другій десятці опинилися Литва і Словаччина, відповідно на 19-ому і 20-ому місцях. Польща посіла 22-е місце, відразу після Чехії.
Польща набрала 28 балів. Для порівняння, Норвегія могла похизуватися результатом у 68 балів.
Польща отримала низьку оцінку щодо імплементованих нормативних актів, що полегшують електрифікацію. Більше того, взагалі не було класифіковано частку електровантажівок у загальному автопарку вантажівок (який є найбільшим у Європі). Що стосується зарядних станцій (зокрема потужністю понад 350 кВт) і кількості електровантажівок прогрес сусідньої країни оцінили як середній.
Незважаючи на відносно високі оцінки, які отримали країни, що очолили згаданий рейтинг, виявляється, що загалом електрифікація важкого транспорту в Європі все ще перебуває в зародковому стані. Особливо, як ми вже згадували, у її східній частині.
Проблема з інфраструктурою
Однією з головних перешкод на шляху електрифікації важкого транспорту в ЄС є відсутність достатньої кількості зарядних станцій для електромобілів. Як пишуть експерти Eurowag – стан сьогоднішньої інфраструктури не відповідає потребам і очікуванням підприємців, які хочуть ввести в свій автопарк більшу кількість електромобілів.
Станом на 2022 р. у Європі було майже півмільйона загальнодоступних зарядних станцій для електромобілів. Майже половина з них розташована в трьох країнах Західної Європи – Нідерландах (114 тис. станцій), Німеччині (84 тис.) і Франції (81 тис.). Однак, з погляду потреб вантажоперевезень, переважна більшість цих станцій є мало ефективними.
Не тільки кількість зарядних станцій є вирішальною для електрифікації важкого транспорту, але також їхня потужність і якість. Наприклад: щоб водій міг повністю зарядити акумулятор електровантажівки середньою ємністю 400 кВт/год під час регулярного обов’язкового 45-хвилинного відпочинку, зарядний пристрій повинен мати потужність 750 кВт або більше. Якщо зарядна потужність буде меншою, зарядка електровантажівок під час перевезень призвела б до значних затримок», – наголошує Томаш Ґуралевич, менеджер із розвитку продажів Eurowag Polska.
Справа не лише в кількості
Проблема зарядних станцій полягає не лише в їх кількості в Європі. Експерти переконують, що просто збільшення їх кількості не прискорить і не полегшить процес електрифікації важкого транспорту.
Хоча в Європі є півмільйона зарядних станцій для електромобілів, лише 3,6 тис. з них має потужність понад 350 кВт необхідну для швидкої та ефективної зарядки акумуляторів вантажівок. Їх розміщення на Старому континенті також дуже нерівномірне – переважна більшість з них знаходиться в Бенілюксі. Центральна та Східна Європа – це біла пляма. Зрештою в цій категорії не тільки східний регіон серйозно непідготовлений до масової зарядки вантажівок. Навіть Німеччина, Франція та Піренейський півострів, де зарядних станцій з найменшою потужністю до 40 кВт немало, не можуть похизуватися густою мережею найпотужніших зарядних станцій.
Поки що автопарк електромобілів в Європі досить обмежений. У 2021 році на всьому Старому континенті було зареєстровано менше тисячі електровантажівок. Тоді лише 0,24 відс. вантажного автопарку ЄС становили електромобілі. Тим не менш, консалтингова компанія McKinsey оцінює, що в 2025 р. вони становитимуть 4 відс. усіх реєстрацій великовантажних автомобілів у ЄС. До 2030 р. ця кількість може зрости до 37 відс.
За оцінками Eurowag, така експансія означала б, що в 2025 р. мало б бути створено аж 8 тис. зарядних станцій високої потужності, призначених спеціально для вантажівок. У 2030 році це мало б бути 20 тис. станцій.
Розширення зарядної інфраструктури для електровантажівок пов’язане з великими витратами. За даними McKinley, які цитує Eurowag, кошт такої станції становить від 200 до 350 тис. євро. Незважаючи на такі високі кошти, виробники автомобілів все частіше беруть на себе розбудову зарядної інфраструктури. Daimler Truck, Traton і Volvo заявили, що спільно розвиватимуть мережу з 1,7 тис. станцій, що обійдеться їм у 500 млн євро.
Ще одне «але»
Однак виклики та проблеми не закінчуються на кількості зарядних станцій та потужності самих зарядних пристроїв. Ще одне важливе питання – розмір і надійність самих станцій. Слід враховувати, що в багатьох випадках вантажівки не вміщуються в зарядних станціях, розташованих на АЗС. Внаслідок цього кількість станцій, реально пристосованих для обслуговування важкого транспорту, значно менша за згадані раніше 3,6 тисяч. А через це всі цілі ЄС щодо скорочення викидів і просування транспорту з нульовим рівнем викидів можуть бути важко досяжними.
Більше того, досі не створено бази зарядних станцій, призначених для електровантажівок.
Це ще не все. Наступним проблемним фактором є питання надійності. Час відіграє надзвичайно важливу роль у транспорті, а затримки можуть коштувати дуже дорого (зокрема для репутації перевізника). Перевізники не можуть дозволити собі тривалі простої на зарядних станціях, тому завчасне бронювання місць може незабаром стати обов’язковим стандартом.
Проведене у 2021 році Shell і Deloitte дослідження, в якому взяли участь 150 керівників транспортного сектору, показало, що аж 80 відс. опитаних основною перешкодою для декарбонізації автомобільних вантажоперевезень визначили відсутність доступу до зарядки електромобілів, – наголошують автори звіту Eurowag.
Томаш Ґуралевич наголошує, що перевізники не ризикуватимуть інвестувати в транспортний засіб без впевненості, що зможуть його заправити або зарядити. На його думку, трансформація транспорту в бік транспорту з нульовим рівнем викидів не відбудеться без масштабних і багатомільярдних інвестицій.
А декарбонізація важкого транспорту необхідна з огляду на існуючу концепцію ЄС щодо скорочення викидів CO2. Сьогодні автомобільний транспорт відповідає за 53 відс. викидів вуглекислого газу в глобальній торгівлі, а на самі вантажівки – за 70 відс. викидів CO2 в європейському транспорті.
Також істотною проблемою для транспорту ЄС є відсталість у сфері електрифікації східної частини континенту. Це нагальна проблема, позаяк польські перевізники є лідерами автомобільних перевезень у Європі. Вони також виконують значний відсоток перевезень між західними країнами в рамах «cross trade». Крім того, за значний відсоток європейських міжнародних перевезень в ЄС відповідають також перевізники з Румунії, Литви та Чехії.
