Наталія Якубовська, trans.iNFO: Після конференції щодо відновлення України ReBuild Ukraine, яка відбулася у Варшаві в лютому, склалося враження, що було дано багато обіцянок, але мало конкретних зобов’язань. Як було цього разу? Як би ви підсумували цю подію?
Пьотр Залеський, регіональний генеральний директор на Східну Європу в компанії Hellmann Worldwide Logistics:
Цього разу було більше конкретних дискусій, та, як на мене, якість роботи на форумах була ще вищою. Ми також помітили, що завдяки участі різних українських міністерств політичний світ мав сильне представництво, а ініціатива ReBuild Ukraine отримала завдяки цьому дуже чітку підтримку. Також були присутні представники Європейського союзу, наприклад Енергетичного Співтовариства. Залученість дуже конкретна, особливо в енергетичному секторі.
Скільки відділень ви маєте зараз в Україні?
Два – в Києві та в Одесі.
А скільки їх було до війни?
Рівно стільки ж. На початку війни, у зв’язку з військовими подіями, нам довелося зробити двомісячну оперативну перерву. На щастя, наші 40 працівників у Києві та Одесі потім змогли повернутися до роботи і так ситуація виглядає сьогодні.
Отже, ви знову маєте повну операційну спроможність?
Так. Однак діяльність обмежена тим, що немає повітряного сполучення та не працюють порти. Наразі в Одесі, Чорноморську, Миколаєві та Південному знаходяться лише судна для перевезення навалювальних вантажів, які зараз обслуговують перевезення, наприклад, зерна, що експортується в інші країни. Однак ці перевезення також відбуваються лише за певних умов, оскільки порти все ще небезпечні. Всі інші вантажі транспортуються через інші європейські країни, переважно Польщу та Румунію.
Чому слід інвестувати в Україну зараз, коли війна ще триває?
Компанія Hellmann саме так робить – перш за все через почуття соціальної відповідальності. Наші працівники в двох відділеннях у Києві та Одесі підтримували нас у всьому з самого початку. Ми також усвідомлюємо, що вони хочуть нам віддячити та приєднатись, активно беручи участь у відновленні України. Ми віримо, що в Україні приймаються правильні рішення та ініціюються важливі реформи.
Як би ви охарактеризували поточний інвестиційний та економічний клімат в Україні?
Завдяки гарантіям та порукам в першу чергу підтримуються енергетичний та інфраструктурний сектори, а також реконструкція житла для населення. В інших сферах все ще спостерігається значна стриманість, зокрема тому, що, наприклад, виробництво в Україні пов’язане з високим рівнем ризику.
Чи існують правові можливості захисту інвесторів у зоні бойових дій?
Як я вже зазначав, багато країн і ЄС надають інвестиційні гарантії та гарантії експортних кредитів (порука «Hermes»). Однак у питаннях страхування все ще є прогалини. Спільно з Комісією з економічних відносин зі Східною Європою ми працюємо над рішеннями та рекомендаціями щодо організації територіального транспортного страхування.
Як би ви описали профіль інвестора в Україні? Які країни та які компанії вже інвестували в цю країну? Які сектори пропонують найбільші можливості?
Зараз український уряд підтримує насамперед енергетичну галузь, тому що саме тут є найбільші потреби. Інвестиції в інфраструктуру внаслідок триваючих військових дій наразі мають середньостроковий часовий горизонт. Тим не менш, енергетичний сектор – це питання, над яким ми будемо інтенсивно працювати в найближчі місяці, а мабуть і роки. Зараз в Україні відбувається децентралізація енергопостачання, оскільки інфраструктура з радянських часів характеризувалася концентрацією в кількох точках. Для реалізації цих дій країні потрібні нові технічні рішення, яких зараз немає на місцевому ринку.
Підхід України до реорганізації є дуже перспективним: інфраструктуру, зруйновану під час війни, буде замінено збалансованим енергопостачанням у середньо- та довгостроковій перспективі. Метою децентралізації є забезпечення більш стабільного енергопостачання в країні.
Як компанія справляється з відключеннями електроенергії на місці?
Ми забезпечили наших працівників павербанками. Завдяки нашій некомерційній організації Hellmann Helps ми також обладнали офіси генераторами. Ми заснували цю організацію на початку війни з ініціативи наших працівників зі всього світу, щоб швидко та ефективно надавати спільну допомогу там, де вона є терміново потрібна.
Україна має не найкращу репутацію в питаннях корупції. Чи не відлякує це підприємців?
Як компанія, ми присутні в Україні з 2008 року, і ми бачимо прогрес та готовність до реформ: уряд намагається вживати рішучих кроків у боротьбі з корупцією шляхом кращого контролю. Війна також призвела до певних змін у мисленні, оскільки вона зробила суспільство більш чутливим.
Якщо компанія хоче інвестувати в Україну, які кроки вона має зробити?
Наразі інвестиції здебільшого ґрунтуються на конкретних проєктах, причому більша частина діяльності зосереджена на інфраструктурі та енергопостачанні.
Як ви оцінюєте доступ до тендерів? Наприклад у випадку Нового шовкового шляху інвесторам доводилось створювати державно-приватні партнерства, щоб брати участь у проєктах. Як з цим виглядає ситуація? Чи процедури достатньо прозорі з точки зору інвестора?
Доступ для приватного сектору легший. Більшість компаній, які беруть участь у проєктах – це західні компанії, які приділяють велику увагу прозорості.
Чи не складається у вас враження, що певні компанії чи країни фаворизуються під час процедур?
В мене таке враження не складається. На конференції щодо відновлення ми бачили, що багато представників європейських компаній долучили свої зусилля на користь України.
Що, на вашу думку, має змінитися найближчим часом в плані інфраструктури та формальностей, щоб збільшити кількість інвестицій в Україні?
Безумовно, необхідно оптимізувати хоча б митні формальності. Це суттєво полегшило б товарообіг, а отже, й інвестиції.
Логістична інфраструктура також потребує подальшого розвитку. Ситуацію, звичайно, погіршила війна, оскільки військові цілі тепер мають пріоритет. Це негативно вплинуло на пропускну здатність найближчих європейських портів і аеропортів.
А як щодо залізниці широкої колії? Чи планується перехід на європейський стандарт?
Вже ведуться дискусії щодо запровадження європейського стандарту в Україні. Але це не інвестиція, яка буде реалізована протягом найближчих двох-трьох років, а довгостроковий проєкт. Однак це забезпечило б нам плавне з’єднання з європейською мережею.
Наразі залізничний транспорт потрапляє до Західної України, де його потрібно перевантажувати на інші вагони та потяги, або везти далі вантажівками. Треба розширювати залізничні колії, бо мережа не відповідає сучасним стандартам. Розвиток залізниці допоможе Україні швидше приєднатися до ринку ЄС і прискорить післявоєнне відновлення.
Чи має Україна потенціал як ніашорингова країна, щоб у середньостроковій перспективі замінити Польщу?
Ми дійсно нещодавно аналізували це питання. І я вірю, що в майбутньому Україна, безумовно, відіграватиме важливу роль для Європи як місце виробництва.
Загалом ми вже протягом певного часу спостерігаємо тенденцію в напрямку ніашорингу – цьому сприяє пандемія, тому західні компанії виявляють більший інтерес до Східної Європи. Проте ми також спостерігаємо зростання інтересу до балканських країн і Туреччини.
На даний момент пріоритетом для України є, звичайно, забезпечення гуманітарної допомоги та підтримка у відновленні. Проте в довгостроковій перспективі Україна, безумовно, має потенціал стати важливим місцем для розміщення виробництва.
Чи змогли німецькі компанії після введення санкцій компенсувати свою діяльність в росії бізнесом в Україні?
Ми розглядаємо це як два окремі питання. Одна країна не має нічого спільного з іншою. Ми зосередилися на відновленні та нашій команді на місці.
Як розвиватиметься бізнес-модель транспортної логістики України в майбутньому?
Звичайно, багато в чому це залежить від розвитку ситуації в Україні та від того, коли туди нарешті повернеться мир. Проте, безсумнівно, Україна є дуже цікавою країною також із економічної точки зору. Відновлення України та її інфраструктури відкриває країні нові можливості для модернізації мережі доріг і залізниць, а також для кращого та швидшого сполучення України з Європейським союзом.
